Про вірш “Може так і треба неодмінно…”

У збірці “Земне тяжіння” (К.: Молодь, 1964) ця поезія під назвою “Вихвалять, і славити, й кричати…” надрукована без першої строфи:

Може, так і треба неодмінно,
Як робить давно вже звикли ми:
Падати слухняно на коліна
Перед геніальними людьми.

Причина усунення першої строфи ясна. Поет конкретизує словами “звикли ми” рабську покору, плазування перед тоталітарними режимами, перед імперськими верховодами. Після того, як цю строфу було вилучено, втрачалася політична напруга і мова переходила в цілком природний режим просто шанобливого схиляння перед геніями.

Вірш: Може так і треба неодмінно…
Джерело: Симоненко Василь. Ти знаєш, що ти — людина: Вірші, сонети, поеми, казки, байки / Передм. В.А. Гончаренка. — К.: Наук.думка, 2005. — 296 с.

AliExpress WW
5 років ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *