Л.Танюк. З Аллою Горською і Василем Симоненком у Биківні
Я підійшов ближче. Пацани грали у футбола черепом, простреленим ззаду, у тім’я. Я потягнувся за тим черепом. Мені здалось, що він дитячий.
Я підійшов ближче. Пацани грали у футбола черепом, простреленим ззаду, у тім’я. Я потягнувся за тим черепом. Мені здалось, що він дитячий.
І хоча за життя митець встиг видати лише єдину збірку поезій, сьогодні його ім’я – серед класиків української літератури XX століття.
В оригіналі ця поезія не мала назви. У всіх збірках, що видавалися, вона проходить під назвою “Пророцтво 17-го року”.