Про вірш “О земле з переораним чолом…”

Цей вірш на шляху до читача зазнав істотних змін. У рукопису порівняно з друкованим текстом у другій строфі на папір лягли значно гостріші рядки:
Вкраїнонько! Розтерзана на шмаття,
У смороді й тумані гнойовім,
Кричиш мені у мозок, мов прокляття
У радянських збірках ці рядки мали такий вигляд:
Вкраїнонько! Гуде твоє багаття.
Убогість корчиться і дотліває в нім.
Кричиш ти мені в мозок, мов прокляття
І далі за відомим текстом. Під авторське саморедагування підпав і перший рядок третьої строфи. Спочатку в нього було закладено простішу і водночас контрастнішу оксиморонну пару: “Любове світла! Чорна моя муко!” (при редагуванні утворився такий варіант — “Любове грізна! Світла моя муко!”). Її діаметрально протилежне, діалектично суперечливе звучання підкріплюється в наступному рядку — новою оксиморонною парою: “І радосте безрадісна моя!”. Саме так в оригіналі звучить рядок, на місці якого з’явився друком зацитований згодом вульгарними соціологами транспарант: “Комуністична радосте моя!”

 

Вірш: О земле з переораним чолом…
Джерело: Симоненко Василь. Ти знаєш, що ти — людина: Вірші, сонети, поеми, казки, байки / Передм. В.А. Гончаренка. — К.: Наук.думка, 2005. — 296 с.

sweet.tv
5 років ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *