Їх відшукано чотирнадцять (два: “Погода” і “Без назви” йдуть під одним заголовком “Гнівні сонети”, а також сонетний триптих “Русь”).
Усі сонети писані в студентські роки (1954—1956) і, певне, на них наклав свій відбиток період студіювання світової класики. Але при всьому впливові класичної форми в них відчувається самобутній талант молодого поета. І хоч дехто відносить їх до періоду “поетичного школярства”, але це не так. Тут ми маємо справу з великим талантом, який своїм мисленням багато в чому випереджає час. У них звучать болі сучасника, а не сентиментальні, далекі від життя романтичні сповіді закоханих поетів чи філософів.
Posted In: Коментарі
Tagged In: сонети