Про сонети

Їх відшукано чотирнадцять (два: “Погода” і “Без назви” йдуть під одним заголовком “Гнівні сонети”, а також сонетний триптих “Русь”).
Усі сонети писані в студентські роки (1954—1956) і, певне, на них наклав свій відбиток період студіювання світової класики. Але при всьому впливові класичної форми в них відчувається самобутній талант молодого поета. І хоч дехто відносить їх до періоду “поетичного школярства”, але це не так. Тут ми маємо справу з великим талантом, який своїм мисленням багато в чому випереджає час. У них звучать болі сучасника, а не сентиментальні, далекі від життя романтичні сповіді закоханих поетів чи філософів.

Джерело: Симоненко Василь. Ти знаєш, що ти — людина: Вірші, сонети, поеми, казки, байки / Передм. В.А. Гончаренка. — К.: Наук.думка, 2005. — 296 с.

7 років ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.