Про вірш “Може так і треба неодмінно…”
Поет конкретизує словами “звикли ми” рабську покору, плазування перед тоталітарними режимами, перед імперськими верховодами.
Позначка: раби
В мене усе в родоводі ясно…
Та й нині його піраміда
Над Нілом в пісках стоїть.
Безсмертя. Голос предків
Раби будували замки й храми,
Сіяли й жали — раби.
Труд їх стоїть над віками —
Свідок життя й боротьби.
Шум полів
І чую я у шепоті пшениці
Важкі зітхання висохлих губів,
І бачу згорблених, замурзаних бабів,
Дівочі русі коси-блискавиці.