Суд
Вона даремне присягала слізно,
Що не чинила і не чинить зла…
Була у суддів логіка залізна:
Вона ні в які рамочки не лізла,
Вона — новою думкою була.
Позначка: тоталітаризм
Про вірш “Може так і треба неодмінно…”
Поет конкретизує словами “звикли ми” рабську покору, плазування перед тоталітарними режимами, перед імперськими верховодами.