Поезія Archives » Сторінка 24 з 38 » Василь Симоненко

Не цвітуть вони на клумбах і на тихих озерцях,
А цвітуть вони у грудях, у людських цвітуть серцях.

Та хай ніколи смуток не поборе
Нестримної любові до життя.

А я іду по вулиці сонливій —
На біса тут компанія шумна

Будьте схожі самі на себе —
Чи розумні, чи просто дурні.

Мені своїх поклонників чванливо
По тричі в день нагадує вона.

…Хоч всім потрібний вогник сиротливий
Видобуває крихітний Сірник.

Бо ж проснулась то весняна воля
В стомлених і змучених серцях.

Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та я їх кров’ю власною зігрів!

Двоє ходять мовчки по надталому,
Змішаному з водами снігу.

О, скільки довелося пригорнути
Довірливих і каверзних голів.

Світ здається чарівною казкою,
Нерозгаданим плетивом мрій.

Довго тужить сумна бандура
Про діла у старій сивині,
І якусь невідому зажуру
Навіває та пісня мені.