На білих конях пронеслися роки…
Так молодість безцільно пролетіла,
Її, бездумну, в далеч понесло.
Категорія: Поезія
Язик (балада)
— Я не корчу із себе героя,
Тож відкрию правду для вас:
Гнів народний — то наша зброя,
Кожен кущик ховає нас!
Понеси мене на крилах, радосте моя…
Благослови, добра доле, вередухо вперта,
На цій землі мені жити та на ній і вмерти.
Може, так і треба неодмінно…
Генії! Безсмертні! На коліна
Станьте перед смертними людьми!
Пішла
Щастя знов довірилось примарі,
Знов за ним у сіру ніч бреди…
Вся вона од щастя мерехтіла…
Я стояв. Пливла вона до мене —
Повні очі голубого блиску!
Русалка (легенда)
Так стоїть тополя, повна сонця й болю,
Вітами-привітами кланяється полю.
Добра та ласкава, ніжна й молода,
Милого з походу вірно вигляда.
Ріки прудко біжать…
Ріки хвилі женуть
І колишні надії.
У маленьких очах відбивається світ…
Із маленьких лукавих зіниць
Поглядає на нас майбутнє.
Учать мене вибухати…
Той, хто молиться мертвим,
Живому не стане братом!
Тінь
А тіні байдуже. Живе сама.
І видає себе за людину.
І хоч нічого людського в ній нема,
Ніхто не помітив зміни.
Я чую у ночі осінні…
Зі мною говорять могили
Устами колишніх людей,
І їх нерозтрачені сили
Пливуть до моїх грудей.