про життя Archives » Сторінка 6 з 9

І наша юність буде хай такою,
Щоб їй ніхто не заздрити не міг!

Та квола старість закує морозом
Померхлі і спотворені вуста

І та моя відчуженість недавня
Мене залишила — і я бажаю жить

Постійно туга щире серце крає
І самота постійно огорта.

Зловісна тиша. Холодно і млосно.
О, чим її, прокляту, розірвать

Не цвітуть вони на клумбах і на тихих озерцях,
А цвітуть вони у грудях, у людських цвітуть серцях.

Та хай ніколи смуток не поборе
Нестримної любові до життя.

А я іду по вулиці сонливій —
На біса тут компанія шумна

Шлях у всіх кінчається труною,
Кожному призначена межа…

Баба-осінь ридає нестримно
У спустошену душу мою.

О, скільки вікон у кожнім домі!
А там, за ними, — ідилій, драм!

А живуть століття після смерті
Ті, що роблять те, чого «не можна».