про кохання Archives » Сторінка 4 з 11

Від знайомства з тобою, чорнява моя
математико,
Спалахнула душа моя синім огнем.

Все на світі було,
Лиш тебе не було.

ти повиснеш йому на шиї,
щоб він теж не міг
задрати голову в небо
і милуватися зорями,
які він так божевільно любить.

Ми ішли через блакитне місто
Мовчки зупинились на мосту.
Ти була така прозора й чиста,
Я не смів порушить чистоту.

Дні і ночі думать про тебе,
Виглядати тебе щомить —
Лиш для цього, їй-богу, треба,
Тричі треба на світі жить!

Ти пішла від мене до причалу
І згоріла в полум’ї зорі.

Ти ідеш… Звичайно, не до мене,
Не мені замріяність несеш.
Ніжна й добра, щедра і шалена,
Іншому в обійми упадеш.

Розуме мій байдужий,
Вируч мене хоч ти —
Над чим ти думаєш, друже?
— Хочу надію знайти…

Тож ходжу я довгі ночі та зітхаю знов і знов,
їй пісні сумні складаю про сумну мою любов.

Якби того, що в мріях маю,
Хоч краплю мати наяву.

Ти тільки спокою ні грама
Не дай воскреслому мені.

У скількох у волоссі мліли,
У скількох іще будете мліть?
Ви всіх разом так не любили,
Як одну її треба любить!