про кохання Archives » Сторінка 2 з 11

Світ здається сонним і порожнім,
Як тебе немає поблизу.

Тихо вечір тумани пряде,
І не чути й не видно нікого,
Лиш чекання моє молоде
Одиноко стоїть край дороги.

І стою на березі чекання:
Що ти мені з гуркоту кричиш?

Хоронили байдужість.
Ніжнішали квіти,
Били в бубони неба
Розчулені віти —
Воскресала любов!..

Але ж ми з тобою…
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я…
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.

Благословляла тихо мить ясну,
Коли в його потрапила тенета,
А він тебе і не любив одну,
А лише як прикрасу для букета.

Щастя знов довірилось примарі,
Знов за ним у сіру ніч бреди…

Я стояв. Пливла вона до мене —
Повні очі голубого блиску!

Так стоїть тополя, повна сонця й болю,
Вітами-привітами кланяється полю.
Добра та ласкава, ніжна й молода,
Милого з походу вірно вигляда.

І сьогодні вклоняється серце моє
Тій земній, соромливій, жагучій жіночості,
Що красою життя — материнством — стає.

Ти не бійся дивитись
в мої розтривожені очі,
очі —
вікна моєї душі.

І стояв він, тупий, плечистий
І байдужий, немов колода.