матір Archives » Сторінка 2 з 2 » Василь Симоненко

Страшнішого ж горя нема,
ніж те, коли старість мати
в домівці стрічає сама.

Бери свій човен, на далекий полюс
Пливи крізь лід — і тихо забувай,
Як там любили, гинули, боролись…
І пристрастей забудь відомий край.

Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу —
Материнську любов гарячу
І твоєї душі красу.

Не журись, моя хороша,
Ну послухай і не плач —
Зароблю я купу грошей
І вернусь назад — багач.

Адміністрація не займається написанням творів. Тексти знайдено в інтернеті і подано без виправлень. І Лірика одного з найкращих українських поетів…

Вже два десятки стукнуло хлопчині,
І вже під носом натяк є на вус.
Лише для мами я в одному «чині» —
Як був малим, так, певне, і лишусь.

І осінь щедро грається листами,
Встеля йому доріжку на поріг,
А він один відсіль далеко, мамо,
Іде в життя, шукаючи доріг.

І плачу, було, й сміюся,
Як слухаю ті пісні…
Спасибі ж тобі, дідусю,
За те, що ти дав мені…

І любити тебе буду,
Як завжди,
Пригорну тебе на груди
Молоді.

Наче вчора бігав я до школи
І садив ті вишеньки малі,
А тепер гудуть над ними бджоли
І поважні пустуни-джмелі.

Мова перекладу: русский язык. Перекладач: Анна Дудка. Машут крыльями тумана лебеди заката, Сыплют ночи на лиманы сургуч звездопада. Смотрит тихо…