колгосп Archives » Василь Симоненко

Василь Симоненко починався як соціальний поет з проекцією на сарказм. Таким зробили його змолоду суперечності життя, яких не бракувало доволі.

Прокляття вам, лукаві лицедії,
В яких би ви не шлялися чинах!
Ви убиваєте людську надію
Так само, як убили качана.

Він лежав колодою біля воріт два дні й дві ночі, — добре, що літо було, — а третього дня сипонув дощ. Змилувалась тоді Олена й забрала його в хату.

Він прийшов з війни з партійним квитком, чотирма орденами, однією рукою і двадцятьма ребрами.

Про що тільки не розказують книги — і про те, що бозна коли було, і про те, що сьогодні діється, та й про те, що завтра буде, повідати можуть.

І люди йшли байдуже, мов лелеки,
Із косами дідівськими на лан,
В полукіпках лишали чорні глеки,
І, зуби стиснувши, «виконували план».