Микола Кіпоренко – “В мене власна погорда єсть”. Спогади про Василя Симоненка-студента
Василь Симоненко починався як соціальний поет з проекцією на сарказм. Таким зробили його змолоду суперечності життя, яких не бракувало доволі.
Василь Симоненко починався як соціальний поет з проекцією на сарказм. Таким зробили його змолоду суперечності життя, яких не бракувало доволі.
Прокляття вам, лукаві лицедії,
В яких би ви не шлялися чинах!
Ви убиваєте людську надію
Так само, як убили качана.
Він лежав колодою біля воріт два дні й дві ночі, — добре, що літо було, — а третього дня сипонув дощ. Змилувалась тоді Олена й забрала його в хату.
Він прийшов з війни з партійним квитком, чотирма орденами, однією рукою і двадцятьма ребрами.
Про що тільки не розказують книги — і про те, що бозна коли було, і про те, що сьогодні діється, та й про те, що завтра буде, повідати можуть.
І люди йшли байдуже, мов лелеки,
Із косами дідівськими на лан,
В полукіпках лишали чорні глеки,
І, зуби стиснувши, «виконували план».