депресивне Archives » Сторінка 2 з 3

Я жду весни, але її немає,
Вона до мене не приходить в гості.

От знову ніч, і місто знов дрімає,
Тремтять під проводами ліхтарі,
А душу вимисли і привиди старі
Шкребуть залізними колесами трамваю.

А часто хочеться закрити очі кляті,
Забути все і в затишку глухім
Кубельце звити, завести свій дім,
Щасливим бути, як дурак на святі.

Кому потрібне моє життя, коли воно не потрібне мені? Я стомився.

Знову з пошти в синьому конверті
Друзі лист бажаний принесли.
Довго йшов він — літери зітерті
Про його шляхи розповіли.

За лісом дим підвівся по спіралі,
І ти, обтяжена, застигла у вікні —
На віях сльози… І осінні далі
Сумну мелодію навіяли мені.

Моє життя — розтрощене корито,
І світ для мене — каторга і кліть…
Та краще в тридцять повністю згоріти,
Ніж до півсотні помаленьку тліть.

Іди, іди, любов моя кохана,
Моя хороша згублена пора.

Ой давно вже тебе шукаю,
Доганяю і знов відстаю.
О якби подружились — знаю,
Ти б розвіяв журбу мою.

І ніби все смішне, що кажуть люди,
І, може, думка лиш одна [щемить]:
Як втратиш матір — іншої не буде,
А милу можеш іншу полюбить.

Хтось побачить мимоволі,
Посміється з тебе.
Нема в мене щастя, долі,
Нема та й не треба.

А я ходжу, не знаю — чому, Чогось шукаю — не знайду. Не розкажу ніде, нікому Свою недолю і біду.…