Василю Симоненку (Лілія Ніколаєнко)

pamjatnyk2У місті над Славутичем прадавнім,
Де славою застиг Вітчизни біль,
Свободи дух живе у вічно-травні,
І вічно-молодий там спить Василь.

Свічадо правди, полум’яне серце,
Вкраїні сяє крізь безодню бід,
Не стишиться душі джерельне скерцо,
Із слів не облетить духмяний цвіт.

Безсмертні письмена він нам залишив,
Спішив творити, ніби знав про те,
Що спів його так швидко змінить тиша,
І доля терном у піснях зросте.

Недолюбив, не доспівав, та гідно
Звання Людини по житті проніс.
Кохав свободу і Вкраїну рідну
До саможертви, до кривавих сліз.

Не страшно молодими помирати,
Коли у мріях і у серці рай,
І людям із добром заповідати –
«Радій життю, надійся, вір, кохай!!!»

4 роки ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *