Осінній дисонанс
Небо скуйовджене і розколисане
Дрантя спустило на темні бори.
Небо скуйовджене і розколисане
Дрантя спустило на темні бори.
Ти ідеш… Звичайно, не до мене,
Не мені замріяність несеш.
Ніжна й добра, щедра і шалена,
Іншому в обійми упадеш.
І місяць білий — круглий, як лупа, —
Втопає в царстві мертвого й німого.
Місяць сів,
мов кіт, на підвіконня:
темряву, як мишу, умина.