Міська русалка

girl9Насуваються чорного лебедя крила
На прорубане світлом вікно.
І здається, що ніч, непорушна, як брила,
Нависає над зоряне дно.

Там, у парку, ритмічні фокстроти,
Сонне танго і млосний блюз…
Я виходжу один за вузенькі ворота,
По-босяцьки натягши картуз.

А на вулицях пари ховаються в тіні
Від цікавих міських зівак.
І плетуся один тротуаром осіннім,
Мов забутий, старий холостяк.

Десь далеко — твоє зітхання,
Обережних кроків луна,
Мов любов безрозсудно рання,
Нерозділена і страшна.

1.06.1956, Ворошиловград

comments powered by HyperComments
3 роки ago