Абажури Ступає ніч ногами бурими На почорнілий сніготал. Під віями, як абажурами, Блищить очей твоїх овал. А я стою з думками хмурими, Досада смутку додає: Чому від мене абажурами Прикрила сяєво своє? 12.01.1962 Posted In: ПоезіяTagged In: дівчина, зима, очі, про кохання