Запис 1956 року
Сучасна література — своєрідна артіль незрячих…
Сучасна література — своєрідна артіль незрячих…
Дружба з ним дала мені багато хорошого. Говорили ми рідко, але, здається, завжди відверто.
Почалося з віршів, кінчилося несподіваними поцілунками. Потім було багато розчарувань і, можливо, горя.
На першому курсі ні з ким так і не зблизився.
Вечором кидався в постіль, втикався в подушку, кусав губи, щоб не плакати. Тепер невблаганно тягло в село.
І я вирішив, що моя писанина теж тупа, а я цього не відчуваю, як вони. Цього ж вечора зарікся будь-кому показувати свої вірші.
Через добу я зійшов з харківського потяга на Київському вокзалі. До цього я не уявляв, що людина (тим більше я) може так безнадійно загубитися в юрбі.
За тиждень перед від’їздом звільнили від всяких турбот по господарству. Мати намагалася тримати мене побільше біля себе і часом крадькома…
Читати без дозволу чужі щоденники — Еверест підлості. Невідомий афоризм простака Вілсона 18.09.1962 Зачинаю цей щоденник не тому, що хочеться…