Початок студентства. Запис №1

За тиждень перед від’їздом звільнили від всяких турбот по господарству. Мати намагалася тримати мене побільше біля себе і часом крадькома плакала. А мені не сиділося. Тягло кудись далеко в невідоме. Бігав у клуб і безпечно віддирав гопака, до тошноти танцював «яблучко» і різні «польки». Ночами римував і фантазував.
Цілими днями з Гришею пропадали на річці. Верталися перед заходом голодні і стомлені [, але свіжі і завзяті. Було йдемо отак, спираючись на весла, перестрибуємо канави і ковбані і мовчимо. Обидва не любили повторюватись, а день довгий. Заходимо на курятник і під коноплями шукаємо яєць. Потім починається потіха: цілимо ними один одному в голову. Дуель відбувається за всіма правилами. Той, хто хоч зворухнеться, — переможений].
Потім вечорниці, сміх, танці, гармошка. А після всього стояв біля Марійчиного перелазу і розповідав їй про сузір’я. Всі говорили і думали, що я з нею «підстоюю», а я просто-напросто влаштовував сердечні справи друга. Не знаю, чи хоч Марійка це зрозуміла.
А за кілька днів наша хата наповнилася шумом — прийшли виряджати, принесли пляшки, заткнуті качанами. Запахло самогоном, потягло на співи — і закрутилося. Мені всі трохи заздрили і разом жаліли. Свою повагу і любов висловлювали тим, що кожен змушував випити саме від нього, — і я пив. Пив і чомусь не п’янів. Очевидно, хвилювався. Потім ходили селом, кричали, варнякали, дратували псів і цілувалися з дівчатами.
Гриша міцно тримався за мене. Певне, тому, що самостійно не міг рухатися. А двоюрідний брат Альоша — здоровило і силач — жартома витягав кілки з тинів і діловито трощив їх об телефонні стовпи. По щирості, я побоювався, що[б] він у приливі ніжності не поліз мене обнімати. Боявся не тому, що не вірив у медицину: просто не хотілося їхати в Київ з поламаними ребрами.
Все це — як у сні.

9 років ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *