А в голові що? (із циклу “Заячий дріб”)
Капусту вгледівши, аж скрикнула Трава:
— Оце так да! Оце так голова!
Капусту вгледівши, аж скрикнула Трава:
— Оце так да! Оце так голова!
Я самотній бреду в білу папороть снів,
Я зрікаюся всіх і цураюся всього,
Бо хочу побути нічим.
— Нема прогресу, — вирішили Блохи, — Однак нас били й б’ють у всі епохи… 08.09.1960 Цикл “Заячий дріб”
Нащо нам сторожі? Дали б мені свободу,
То я б нізащо не поліз у шкоду!
— У тебе тільки й слави, що важкий, —
Якось до Молота озвався Кий. —
Дивись оно, маленького Ножа
І то усякий більше поважа.
Побачила здивована Коза,
Як з ока у Вола скотилася сльоза.
Тепер вона все ходить та гадає:
— Чому так Віл за Мошкою ридає?..
Господь на смерть його прирік,
Велів камінням привернути
За те, що прагнув чоловік
В калюжі глибоко пірнути.
Єдиний був, хто пив горілку,
І не проліз крізь чарку в Спілку.
Сів Горобець бідовий на Ракету,
Струсив із пір’я подорожній пил:
— Тобі не долетіть до іншої планети,
Бо в тебе он немає зовсім крил.
— Я Сонце б засліпив,— розхвастався Ліхтар,—
Якби мене хтось підійняв до хмар.
За що йому та слава? Аж обидно:
Воно ж сія, коли надворі видно!
Розлога вербо, чому ти мені
Миліша дуба, клена і берізки?
Чи не тому, що в роки ненависні
Моїх дідів сікли вербові різки
Я хочу, щоб отак завжди судили:
Дивилися, кого й за що побили.