стосунки Archives » Василь Симоненко

Ви ж знаєте, я пророцтв на вітер не кидаю. Коли вмиваюся — значить, гості будуть, хоч би там каміння з неба…

Не проси — не змінюсь ніколи,
Отакого, як є, візьми.

Ой, як мені важко, тату, — казала Ониська, опускаючи до пояса чорну тугу своїх кіс. — Як я його люблю і як… ненавиджу!

Ті, що знаходять підкову, ніколи не думають про того, хто загубив її.

Вони вже давно сказали одне одному все, що мали сказати. Власне, їм було про що говорити лише перші два-три роки.

Білі привиди заходили до вестибюля, гупотіли незграбними ногами, ляскали долонями, і молочні хітони осипалися з них на підлогу. — Оце…

І стояв він, тупий, плечистий
І байдужий, немов колода.

І згадую приказку знов:
Три сосни стоять край дороги,
Між них заблукала любов…

ти повиснеш йому на шиї,
щоб він теж не міг
задрати голову в небо
і милуватися зорями,
які він так божевільно любить.

Дні і ночі думать про тебе,
Виглядати тебе щомить —
Лиш для цього, їй-богу, треба,
Тричі треба на світі жить!

Ти пішла від мене до причалу
І згоріла в полум’ї зорі.