Нашої заслуги в тім не бачу…
Бо коли, закохані в минуле,
Прокуняєм свій великий час,
Наша лінь нікого не розчулить,
Слава ж та відмовиться від нас.
Бо коли, закохані в минуле,
Прокуняєм свій великий час,
Наша лінь нікого не розчулить,
Слава ж та відмовиться від нас.
Готовий все убити і спалити,
Щоб обезсмертити своє ім’я.
Мало великим себе уявляти,
Треба великим буть.
Генії! Безсмертні! На коліна
Станьте перед смертними людьми!
І той ніколи не доскочить слави,
Хто задля неї на землі живе.
Справді, Сталін не зійшов на п’єдестал, не люди поставили його, а він сам виліз — через віроломство, підлість, виліз криваво і зухвало, як і всі кати.
Я в мареннях не раз вершини слави
Сягав і досягнуть ніяк не міг —
Замість вінків лаврових для забави
Мені череп’я кидали до ніг.