Не потрібні людині крила… (ФОТОЦИТАТА)
Уривок з вірша “Моралісти нас довго вчили…”
Уривок з вірша “Моралісти нас довго вчили…”
Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
їх на землі не було…
Їх би за ґрати! їх би до суду!
Їх би до карцеру за розбій!
Доказів мало??? Доказом будуть
Лантухи вкрадених вір і надій.
І ми народжені од щедрості любові,
Нас годувала щедрість матерів.
О друже мій, попереду розлука,
А зустрічі — чи трапляться вони,
І наші спільні радощі і муки
Чи випливуть із серця глибини?
Вибухає душа — я тебе розумію,
Але, Львове, хоч трішки мене зрозумій.
Ваша краса, ваша врода нерушена,
Ваше буяння, сади,
Владно ввійшли в моє серце зворушене
Та й залишилися в нім назавжди.
Розумію? Який там розум!
Просто здорово, що ти є!
Тепер крізь обов’язків ґрати,
Крізь холод порожніх днів
Збагнув, що не вмів шукати
І ждати тебе не вмів.
Не потрібні людині крила,
Серце й розум потрібні їй!
Поможіть же, черевики, ще загадку розгадать —
Як навчитися галоші нам на серце узувать?
Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре!
Здрастуй, свіжосте нив!