Тиша і грім: II
І убив у серці тишу,
Розпанахав спокій —
Я стою і вітром дишу
На землі широкій!
І убив у серці тишу,
Розпанахав спокій —
Я стою і вітром дишу
На землі широкій!
Кожну хвилю у кожну днину
Гріє душу твоє ім’я,
Ненаглядна, горда, єдина,
Україно моя.
Не цвітуть вони на клумбах і на тихих озерцях,
А цвітуть вони у грудях, у людських цвітуть серцях.
Та хай ніколи смуток не поборе
Нестримної любові до життя.
І палають, ніби стиглі вишні,
Владно підкоряючи собі,
Губи неціловані і грішні,
Очі божевільно голубі.