розлука Archives » Василь Симоненко

Спочатку я кинула конверт на підлогу і люто топтала його ногами. Я мстила тому кривляці за чотири довгі роки, що він забрав у мене.

0 друже мій, попереду розлука,
А зустрічі — чи трапляться вони,
І наші спільні радощі і муки
Чи випливуть із серця глибини?

У поїздах зустрічних на зупинці
розлука й незнайомих не мине,
як хтось крізь шибу гляне в вічі жінці
чи крадькома рукою їй махне.