радість Archives » Василь Симоненко

Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
їх на землі не було…

Не всі на світі радощі священні —
Є радощі, народжені з проклять

Не проси — не змінюсь ніколи,
Отакого, як є, візьми.

Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.

Ми сиділи і посміхалися всім і всьому, а я — трішечки — посміхався лише до неї, і вона — трішечки — посміхалася лише для мене.

Для мене найсвятіша нагорода —
Потрібним буть, красо моя, тобі.

Хоронили байдужість.
Ніжнішали квіти,
Били в бубони неба
Розчулені віти —
Воскресала любов!..

Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу —
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!

Вибухає душа — я тебе розумію,
Але, Львове, хоч трішки мене зрозумій.

Благослови, добра доле, вередухо вперта,
На цій землі мені жити та на ній і вмерти.

І сьогодні вклоняється серце моє
Тій земній, соромливій, жагучій жіночості,
Що красою життя — материнством — стає.