Шануючи традицію народну…
Я так собі в Черкасах животію:
Вилежуюсь, харчуюся і сплю,
Цілуюсь, обнімаюся і мрію,
І міс Люсьєн ‘‘по-прежнему” люблю.
Я так собі в Черкасах животію:
Вилежуюсь, харчуюся і сплю,
Цілуюсь, обнімаюся і мрію,
І міс Люсьєн ‘‘по-прежнему” люблю.
Ти пас ягнята за селом, А я тепер пасу корови. Ти був великим пастухом, А я … лиш лобурем здоровим!…
Чи сприймуть їх колись
І прочитають люди —
Побачимо.
Прощай, товариш мій.
Бо нива це — моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене ніде,
Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок
Мене на ниву батьківську веде…
Ця лірика — ні анікому,
Хіба що дідові старому,
Та й то для деяких потреб!
я для тебе горів,
український народе,
тільки, мабуть,
не дуже яскраво
горів.
І хоч про все ми знаємо з газети,
Любов до тебе все-таки лелієм,
Бо нам приємно знать, поете,
Що ми й самі писати так умієм.
Щоб зі мною вона не возилась,
Не шептала мені по ночах,
Що давно моя гордість втопилась
У бездонних твоїх очах.
Вигідніш продавати редиску,
Ніж поетом на світі буть.
І на мене колишні друзі
Сиплють лютих прокльонів град,
І стою я в тісному крузі
Між наклепів, образ і зрад.
І ти в душі несла людські тривоги,
Людські бажання, сумніви і біль.
Все ще моє — попереду,
Я ще й почать не встиг
Помислів довгу череду
Вилити в мрамор книг.