ніч Archives » Сторінка 2 з 2 » Василь Симоненко

Верби послали тіні химерні,
Довгі, тонкі, незграбні,
І випливають на води озерні
Сутінки ніжні, єдвабні.

От знову ніч, і місто знов дрімає,
Тремтять під проводами ліхтарі,
А душу вимисли і привиди старі
Шкребуть залізними колесами трамваю.

І я тремчу — у грудях канонада,
Я онімів, бо неземна принада
Мені так душу щастям колиса.

Тиха нічка за вікном заснула,
Щось черешня шепче при вікні.
Дві голубки крилами змахнули,
Вишиті на грубім полотні.

Не упадуть на груди пишні коси
І не торкнуться руки теплих пліч…