мрії Archives » Сторінка 2 з 2 » Василь Симоненко

І не треба долі дорікати,
Всіх не може обігріть вона:
Нас до тебе горнеться багато,
Але ж ти одна.

І наша юність буде хай такою,
Щоб їй ніхто не заздрити не міг!

Все ще моє — попереду,
Я ще й почать не встиг
Помислів довгу череду
Вилити в мрамор книг.

Вже третій день товариш мій хворіє,
Але чомусь не йде до лікарів.
Сидить весь час — то журиться, то мріє,
Або ковтає томики віршів.

Я в мареннях не раз вершини слави
Сягав і досягнуть ніяк не міг —
Замість вінків лаврових для забави
Мені череп’я кидали до ніг.