Хто у тому винен, я не знаю…
Я не жду і не прошу пощади —
Хай життя не балує мене —
Я не жду і не прошу пощади —
Хай життя не балує мене —
Я люблю тебе просто — отак, без надії,
Без тужливих зітхань і без клятвених слів.
Ні, не так я мріяв жити, як живу. Щасливий той, хто хоче мало від життя, — він ніколи не розчарується в ньому.
І та моя відчуженість недавня
Мене залишила — і я бажаю жить
А я ходжу, не знаю — чому, Чогось шукаю — не знайду. Не розкажу ніде, нікому Свою недолю і біду.…
Прийшла весна і пісню заспівала,
думки хороші людям принесла,
лише для мене в неї ласки мало,
лише для мене не знайшла тепла.
Їх перебороти не хватає сили —
за роями нові рядяться рої,
та у власнім серці вирив я могилу
і у ній ховаю всі думки свої.