думки Archives » Василь Симоненко

Вона даремне присягала слізно,
Що не чинила і не чинить зла…
Була у суддів логіка залізна:
Вона ні в які рамочки не лізла,
Вона — новою думкою була.

Видно, скоро зійду з роздоріжжя
На легеньку протоптану путь.

можна прострелити мозок,
що думку народить,
думки ж не вбить!

Чому ви лише повторяєте?
Де ваші власні думки?

І ми народжені од щедрості любові,
Нас годувала щедрість матерів.

Вибухає душа — я тебе розумію,
Але, Львове, хоч трішки мене зрозумій.

Зі мною говорять могили
Устами колишніх людей,
І їх нерозтрачені сили
Пливуть до моїх грудей.

Упаде байдужості маска,
І сполохана вгледиш ти,
Скільки в тиші чаїлося ласки,
Скільки в грубості — теплоти.

О, чому я такий порожній,
Такий дурний і «невозможний»,
Що сам себе убити рад?!

Від знайомства з тобою, чорнява моя
математико,
Спалахнула душа моя синім огнем.

Все на світі було,
Лиш тебе не було.

Дні і ночі думать про тебе,
Виглядати тебе щомить —
Лиш для цього, їй-богу, треба,
Тричі треба на світі жить!