дівчина Archives » Сторінка 5 з 5 » Василь Симоненко

Я б також з тобою в парі
Пройшовся у парках цих,
Дивився б у очі карі
І щастя читав у них.

Засіли кригою важкою
В душі десь глибоко слова,
І образ дівчини одної
В обох у думах виплива.

І тому, як вечір наступає,
Ген за обрій сонце заповза,
Я на зло йому й тобі бажаю,
Щоб раптово вдарила гроза.

Жартів оцих не терплю,
що ж говорю — не знаю,
хлопців усіх люблю,
а одного — кохаю

Дівчино, скажу тобі відверто,
Ти не ображайсь за прямоту:
Я люблю тебе таку уперту,
Отаку лукаву і просту.

Це ж моя прекрасна,
мов зоря незгасна,
в битвах завойована,
в праці загартована
рідна сторона.

Що вам треба, золотисті коси?
Що вам треба, очі голубі?

Полюбив та й не сказав,
Може, побоявся

Ой, напивсь води, але любові
Я водою в серці не згасив.

Це ж довгождана, омріяна
Перша любов моя.

Вітер лагідно підштовхував її в спину. Вона вимахувала сумочкою і загравала з вітром — підставляла йому рум’яні щоки або раптом…