Для кохання в нас часу мало… (ФОТОЧИТАТА)
Уривок з вірша “Ображайся на мене, як хочеш… (Тиша і грім: VI)”
Уривок з вірша “Ображайся на мене, як хочеш… (Тиша і грім: VI)”
Уривок з вірша Ти знаєш, що ти — людина?..
Слова: Василь СимоненкоМузика: Дмитро Осичнюк
Уривок з вірша “Ти знаєш, що ти – людина?”
Зображення: Іван Лендєл
Годинник бідкався: «Здоров’я препогане. А що ж то скоїться, як цокать перестану? Це ж Час зупиниться! І Всесвіт пропаде! Ой-ой,…
Тільки часом у тихій зажурі
Випливаєш з-за обрію ти.
Але скажи: чи ти зі мною поруч
Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах?
І миті жодної
не можна повернути,
Щоб заново,
по-іншому прожить.
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Як усе на світі зрозумієш,
То тоді зупинишся
І вмреш!
Але ж ми з тобою…
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я…
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.