час Archives » Сторінка 2 з 2 » Василь Симоненко

Як усе на світі зрозумієш,
То тоді зупинишся
І вмреш!

Але ж ми з тобою…
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я…
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.

Закрий катехізис заслуг —
Залиш мені в спадщину
Правду найвищу,
Якщо ти мій вчитель і друг.

Я хочу буть несамовитим,
Я хочу в полум’ї згоріть,
Щоб не жаліти за прожитим,
Димком на світі не чадіть.

І без кінця — окопи, барикади,
Та над громадами кривавих тіл
Гримлять салюти і бучні паради
Нових Тимурів і Аттіл.

Мгновенье каждое нельзя вновь пережить нам,
Чтоб заново и правильно прожить.

І миті жодної
не можна повернути,
Щоб заново,
по-іншому прожить.