природа Archives » Василь Симоненко

Уривок з вірша “Я не бував за синіми морями…”

Але в штормову годину,
Як море бурунить гнів,
Потрібна зайва краплина,
Щоб вийшло воно з берегів.

Гойдалася на полі кашка
як мавка біла
бо то роси краплина важко
на неї сіла

Розуме мій байдужий,
Вируч мене хоч ти —
Над чим ти думаєш, друже?
— Хочу надію знайти…

У скількох у волоссі мліли,
У скількох іще будете мліть?
Ви всіх разом так не любили,
Як одну її треба любить!

Вкутали тумани
Місяць золотий.
Дівчино кохана,
Де тебе знайти?

Де було це? Марилося? Снилось?
Може, лиш в уяві мимохіть
Та весна чарівлива створилась,
Щоб у серці мрією бриніть.

Посадили колись в лісосмузі
Ми зелені малі дубки,
Полюбили їх, ніби друзів,
Доглядаючи залюбки.

Чи зійшлися десь оці дороги,
Чи назавжди, може, розійшлись?

Це ж моя прекрасна,
мов зоря незгасна,
в битвах завойована,
в праці загартована
рідна сторона.