Коли із заліку попруть….
А потім, з саду ідучи,
Під ніс собі мурликай:
— Віднині точно буду вчить
На страх усім великий!
А потім, з саду ідучи,
Під ніс собі мурликай:
— Віднині точно буду вчить
На страх усім великий!
Когда мечами злоба небо рассекает,
Уничтожая красоту твою,
Вновь с именем твоим я умираю,
И прославляю родину свою!
Батько сміється синові,
Щастя в очах сія,
І промов ля дружині він:
— Сильний!
Такий, як я!
Тільки вже для нього в грудях тісно,
Чую сам — шумує, визріва…
Мабуть, це родилась нова пісня,
Мабуть, серце про любов співа.
Наче вчора бігав я до школи
І садив ті вишеньки малі,
А тепер гудуть над ними бджоли
І поважні пустуни-джмелі.
І сну нема, і спокою немає,
І відчаю, і певності нема,
Тебе ж у далеч владно закликає
Напоєна надіями пітьма.
Прийшла весна і пісню заспівала,
думки хороші людям принесла,
лише для мене в неї ласки мало,
лише для мене не знайшла тепла.
Як гідно відсвяткувати 80-річчя від дня народження Василя Симоненка, міркували на нараді, скликаній головою обласної ради Валентиною Коваленко.
Адміністрація не займається написанням творів. Тексти знайдено в інтернеті і подано без виправлень. Тема: Заклик до сприйняття людської гідності, неповторності…
Їх перебороти не хватає сили —
за роями нові рядяться рої,
та у власнім серці вирив я могилу
і у ній ховаю всі думки свої.
Я в мареннях не раз вершини слави
Сягав і досягнуть ніяк не міг —
Замість вінків лаврових для забави
Мені череп’я кидали до ніг.
Попрощаемся, земле кохана,
рідна мамо, хороша моя.
Повернусь, як весна довгождана
знов на нивах твоїх забуя.