«Любиш?» — сказав дівчині…
Жартів оцих не терплю,
що ж говорю — не знаю,
хлопців усіх люблю,
а одного — кохаю
Жартів оцих не терплю,
що ж говорю — не знаю,
хлопців усіх люблю,
а одного — кохаю
Тільки, бачите, він був
трохи несвідомим
й гарбуза собі здобув
ясно, річ відома.
Дівчино, скажу тобі відверто,
Ти не ображайсь за прямоту:
Я люблю тебе таку уперту,
Отаку лукаву і просту.
Шлях у всіх кінчається труною,
Кожному призначена межа,
Де порветься тихою струною,
Муками натягнута душа.
Мгновенье каждое нельзя вновь пережить нам,
Чтоб заново и правильно прожить.
Це ж моя прекрасна,
мов зоря незгасна,
в битвах завойована,
в праці загартована
рідна сторона.
Не страшні всі лиха, перешкоди й муки
Для сердець гарячих, вірних, молодих.
Біля клубу — бо у клубі тісно —
Молодість бадьора і жива.
Адміністрація не займається написанням творів. Тексти знайдено в інтернеті і подано без виправлень. Василь Андрійович Симоненко родом з Полтавщини —…
Що вам треба, золотисті коси?
Що вам треба, очі голубі?
Полюбив та й не сказав,
Може, побоявся