Як вшановували 88-річчя Симоненка

Фото: ptv.ua

Через війну культурних подій поменшало і вшанування Василя Симоненка не стало винятком. Наприклад, цього року не знайшлося коштів на Всеукраїнську літературну премію імені Василя Симоненка. Про це повідомив Володимир Поліщук – голова Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України. Цікаво, що на більшість інших літературних премій, які фінансує область гроші знайшли як от Всеукраїнська літературна премія імені Данила Кононенка. Ви знаєте хто це такий? Назвете хоча б один його твір? Так отож. А в нього не регіональна, а теж всеукраїнська премія і гроші на неї НСПУ знайшла. Більш відомий аналог Тодось Осмачка. Частина перехожих при опитуванні підтвердить, що це письменник, але на цьому їхні знання закінчаться. Та на його іменну премію зараз проходить відбір творів тим же ж Черкаським осередком НСПУ. То як це розуміти? Мова йде про 15 тисяч гривень! Невже це такі великі гроші, що їх не могли знайти? Та люди б самі зібрали, але чи воно того варте? Такі премії просякнуті совковістю і майже завжди пристарілі графомани дарують премії своїм друзям або чиновники вказують кому віддати в якості подяки та заохочення за лояльність. Чи гідні такі явища носити ім’я Василя Симоненка? До речі, кілька днів тому онука поета Мирослава написала про закулісні подробиці цієї ситуації:

Якщо пост з Фейсбука не відображається - вимкніть блокування реклами у браузері

Та деякі премії таки вручили. На Полтавщині у селі Біївці Лубенського району, нагородили лауреатів журналістської та районної літературно-мистецької премій імені Василя Симоненка. Першу виграв колектив телеканалу “PTV. UA”. Цікаво, що нагороду забирала ведуча Дар’я Недоріченко, яку ви могли бачити у одному жартівливому відео. В технічному сенсі, PTV одне з найбільш успішних і яскравих регіональних медіа, а щодо наповнення, то місцевим людям видніше.

Фото: ptv.ua

Нижче перелік лауреатів районної літературно-мистецької премії:

  • у номінації «ЛІТЕРАТУРА» – Олег Бородай, автор збірок віршів «Відлуння окопів», «Релаксація душі» та прозової книжки «Вогневий вал» та Михайло Плосковітов, автор ліричної книги «Квітка моєї сили»;
  • у номанації «ЖУРНАЛІСТИКА та ПУБЛІЦИСТИКА» – Леонід Шабля, автор книг «Вірні серцем Україні», «Обпалені вогнем Донбасу», «Стрижалі пам’яті»;
  • у номінації «МИСТЕЦТВО» – Іван Новобранець, заслужений художник України, член Національної спілки кобзарів України.

Більше інформації та фото можна подивитися у публікації Лубенської райради:

Кілька років тому була створена ще Міжнародна премія української пісні імені Василя Симоненка. Це такий треш, що навіть писати про нього соромно. Цілком “випадково” лауреатом став політик і чиновник Василь Куйбіда, який протягом життя дуже любить колекціонувати всілякі нагороди. Виявилося, що він ще й вірші пише та роками відправляє їх солдатам на Схід. Як їх використовують це цікаве питання… Решту нагород дали поетам з Нігерії, Гани, Непалу, Таджикистану, Індії… Вказано, що вони перекладали і популяризували українські твори у своїх країнах. «Піснями року» стали “Калина зажурилася” дуету “Крила” та пісня “Сестра”(не вказано хто її виконує).

Черкаси хоч і не вручили премію, але провели традиційний мистецький вечір у Черкаській обласній філармонії. Все як завжди – декламували вірші, співав Черкаський народний хору та хор Канон, діти. Оскільки нових лауреатів не було, то виступали переможці премії минулих років.

Фото: procherk.info, Наталія Лапіна

З неприємного ще варто згадати про Суспільне, яке спромоглося тільки створити один відеоролик і все. Натомість, для Василя Стуса вони заповнили день 2 документалками та фільмом. Навіть 8 січня Культура показувала фільм Заборонений (2019) хоча показ вже був 6-го у його день народження. Може там працівникам до лампочки – Василь та й Василь. І той поет, і інший, то покажемо ще раз Стуса. Контенту про Симоненка дійсно мало, але ж це можна зробити. Зараз створено дуже багато різних передач, але Василя Симоненка ігнорують попри його популярність. Може це образить когось, але в плані таланту Стус і близько не стояв біля Симоненка. Крім деяких фанатів його творчості нема людей, які знають бодай один його вірш і зможуть процитувати пару рядків з нього. Помер через те, що радянська влада тягала по в’язницям і винен в цьому адвокат Медвечук. Все. Ось весь рецепт слави Василя Стуса. Не його творчість, а політизована смерть. Кожен, хто писав вірші у 60-ті й зазнавав цькування владою називав себе шістдесятником, але це не означає, що всі вони були талановитими авторами. Увага до цих осіб спричинена їхньою боротьбою і вони досі не забуті саме через історичне значення їхньої громадсько-політичної діяльності, а не творчість. В цьому плані виділяються хіба що Симоненко, Костенко і в деякій мірі Вінграновський. Є ще кілька гучних прізвищ, але будьмо відверті – їх твори нікому не цікаві, а поезія Симоненка і Костенко досі жива та актуальна хоча написана 60 років тому. Ось це показник таланту і народної любові. Чому ж тоді його обділяють увагою? Цей проект був створений у 2011 році саме через обурення тим, що така геніальна людина чиновниками і значною частиною суспільства зараховується до умовної групи другорядних постатей. Зараз люди вже знають більше віршів та інформації, але оцей ярлик “другорядності” досі присутній. Тому й премію можна скасувати, і документалку знімати лінь. Краще знімемо 100500 про Стуса, бо його можна використати у політичних цілях, а Симоненко був неоднозначний… Це все дуже неприємно, але з іншого боку слава може спричинити маніпуляції фактами і надуманими висновками, яких і так вистачає. Потрібно зберегти чисте ім’я Василя Симоненка, але й піднімати його статус у суспільстві. В ідеалі, не тільки в масштабі України. Раз на рік копіпастити один і той самий текст про нього це не допоможе здобути йому заслужене місце. Так, через 2 роки буде багато гучних справ, але це фальш і піар. Василь Симоненко це не та особа, яка має бути у житті українців тільки у круглі дати. Щось потрібно робити і давно є ідеї, але пандемія та війна ставлять інші пріоритети. Та це тільки питання часу і кожна людина, яка робить декламації, ілюстрації та інший контент вносить свою частку для цієї важливої справи. Тому ми спільнота, бо об’єднані бажанням дати Василю Симоненку те визнання, яке він не міг отримати через тоталітарний режим.

Іван Лендєл, адміністратор

1 рік ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *