Наталія Горішна – ДО СИМОНЕНКА (читає автор)

Наталія Володимирівна ГОРІШНА – поет, перекладач, член Національної спілки письменників України, автор одинадцятьох поетичних книг, лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Василя Симоненка 2012 р. (за книгу «Під сонцем серця»), мешкає в Черкасах.

ДО СИМОНЕНКА

Розмовляла з тобою крізь призму років
І в свої чотирнадцять, і ось — у сивинах.
Все шукала порад в покоління батьків,
А тепер ти — за віком — вже є мені сином.

Відчувався мені не в далекій імлі,
Бо ж від слова до серця — найближча дорога,
Бо й мені найдорожче — то крихта землі,
Що стулилася в грудку від поту людського.

Бо й у мене є Лесик (уже Олексій),
І йому я читала твого «Лоскотона».
Мій кирпатий барометр, мій згусток надій,
Тепла брунька мого материнського лона.

Я не сміла себе називати — «поет»,
Я боялась, що вірші мої — витребеньки,
Що не досить міцним був мій власний хребет,
А в поета ж мав бути, як у Симоненка.

Бо ж поет не принишкне від владного: «Цить!», —
Скільки б душу не мучили, тіло не били;
Бо поет — той кому більш від інших болить,
Бо поет — той, хто любить й не жде, щоб любили.

Твої тиша і грім в чужомовній юрбі
Будять душу вкраїнську, розторсують гідність.
…Розмовляю з тобою, мов рівна тобі,
Це не рівність, Василю, не рівність,
А — рідність.

5 років ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *