“Я тобі галантно не вклонюся…” (декламує Христина Дилян)

Оригінал:

View this post on Instagram

Життя Василя Симоненка було коротким, як спалах, але його вірші пробуджують в людині найпотаємніші почуття, показують вагу великого почуття – любові… Я тобі галантно не вклонюся, Компліменту зроду не зліплю, Тільки в очі ніжні задивлюся, В них свою тривогу утоплю. І коли химерною габою Спеленає землю довга ніч, Довго серце тужить за тобою, Довго сон мені не йде до віч. Довго білі таємничі крила Обвивають маревом видінь, І стоїш ти, крихітна, і мила, І прозора, мов ранкова тінь. І палають, ніби стиглі вишні, Владно підкоряючи собі, Губи, неціловані і грішні, Очі, божевільно голубі. . . . . . #krisтут #poems #поезія #васильсимоненко #читайукраїнською

A post shared by ♥️Христинка♥️ (@___kris_poems___) on

2 місяці ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *