“У плині життя, особливо в складні доленосні моменти, коли постає потреба важливих екзистенційних рішень (а таких моментів не бракує ні в бутті суспільства, ні в житті кожного з нас), завжди згадую свою останню розмову з Василем Симоненком за якийсь тиждень до його смерті. Він казав, що доки людина живе, бореться, творить, довкола неї утворюється певне коло – людей, понять, стереотипів, мет, створюється якийсь стабільний світ. Для того, щоб жити далі, людина повинна це коло стабільності – яким би воно не було – розірвати і створити нове, і все повторюється знову. Доки людина здатна розривати такі кола, доти вона справді жива й творча… Не раз пересвідчувалася у справедливості цієї думки.”
Михайлина Коцюбинська “Вітер з України і наші екзистенційні зусилля”.
