СРСР був ідеократичною країною контролю майже всього життя, зокрема органами держбезпеки. Тотальний контроль зі сталінських часів у перехідний період 1953-56 років не переривався. Попри засудження окремих вищих чинів і серйозні організаційні зміни (у напрямі зменшення чисельності підрозділів та повноважень), кадри, методи (окрім фізичних тортур) та стиль роботи залишалися ті самі. Щоб сучасному досліднику уявити собі тотальність контролю, настирливість та проникливість органів держбезпеки, вкажемо на донос на В. Симоненка 1951 року. „Добровільний помічник” (тоді МДБ), сусід у гуртожитку КДУ ім. Т. Г. Шевченка вказав, що Василь Симоненко оцінює американського письменника Джека Лондона вище аніж радянського Семена Бабаєвського. Що з сучасних позицій може видатись безглуздим – адже Д. Лондона перекладали, а кожний письменник, якого перекладали, заслуговував на це – видавали лише прогресивних, близьких до робітничого руху, письменників-комуністів тощо. Але ідеократична система була налаштована на пильність у всьому. Тобто у цьому разі органи брали від „добровільного помічника” інформацію про те, що студент сказав, що будь-що „наше” гірше чогось „їхнього”. Симоненка викликали у спецчастину університету. Отже, не дивно, що у вороги міг потрапити будь-хто [23]. Щоб підкреслити напружений моторошний дух доби, нагадаємо, що за сталінських часів чітко однозначно відмовитись від співробітництва з органами було неможливо. Відзначимо також, що це донесення назавжди, у відповідності з чинними правилами, було підшите до справи (формуляру) В. Симоненка.
Алла Горська під ковпаком КДБ. Антиукраїнська спрямованість спецоперацій
Українознавство. – 2010. – №4.
Олексій ЗАРЕЦЬКИЙ
