весна Archives » Василь Симоненко

І буду ждати кожної години
В далекому чи близькому краю
Одну тебе, тебе єдину,
Маленьку милу дівчинку мою.

А я іду по вулиці сонливій —
На біса тут компанія шумна

Бо ж проснулась то весняна воля
В стомлених і змучених серцях.

Скільки ніс я для тебе тривог і тепла,
Але ти, як весна, стороною пройшла.

Буде весна. Різнотонними струнами
Будуть співати поля і степи,
І килимами з химерними барвами
Встеле вона Україну мою.

Всі на вулицях — немов знайомі, рідні,
Лиш чомусь не впізнають мене…

Вже третій день товариш мій хворіє,
Але чомусь не йде до лікарів.
Сидить весь час — то журиться, то мріє,
Або ковтає томики віршів.

І сну нема, і спокою немає,
І відчаю, і певності нема,
Тебе ж у далеч владно закликає
Напоєна надіями пітьма.

Прийшла весна і пісню заспівала,
думки хороші людям принесла,
лише для мене в неї ласки мало,
лише для мене не знайшла тепла.

Попрощаемся, земле кохана,
рідна мамо, хороша моя.
Повернусь, як весна довгождана
знов на нивах твоїх забуя.

Це ж довгождана, омріяна
Перша любов моя.