сміх Archives » Василь Симоненко

Уривок з оповідання “Посмішки нікого не ображають”

Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду.
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду.

І нам було прекрасно і весело, і між нами не було нічого, крім німої щирості.

Ми сиділи і посміхалися всім і всьому, а я — трішечки — посміхався лише до неї, і вона — трішечки — посміхалася лише для мене.

Хоронили байдужість.
Ніжнішали квіти,
Били в бубони неба
Розчулені віти —
Воскресала любов!..

Цар Плаксій велів сердито:
«Хай із ними день при дні
Плачуть всі в країні діти,
Бо сміятись і радіти
У моєму царстві — ні!

І та моя відчуженість недавня
Мене залишила — і я бажаю жить

І банально бряжчать гітари,
І ридання, і пошлий сміх.
І шалені сердець удари,
Хаотичний думок розбіг.