село Archives » Василь Симоненко

Тиша виповзла за село.
Нашорошилось небо буряно
І погрозами загуло.

Вечором кидався в постіль, втикався в подушку, кусав губи, щоб не плакати. Тепер невблаганно тягло в село.

Я вернувся сьогодні додому,
І весь день у кімнаті моїй
Щирі друзі мої й знайомі —
Поспішай лиш стрічать, радій!