Древній, обікрадений народе!..
Нові покоління, як обнова,
В лоні сповиваються твоїм.
І дідівська гордовита мова
Служить вірно і слухняно їм.
Позначка: про Україну
Прости мені, земле, дурість мою…
Прости мені, земле, коли не такий,
Як треба синам твоїм бути.
Задивляюсь у твої зіниці…
Україно! Ти для мене — диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
Стільки в тебе очей…
я для тебе горів,
український народе,
тільки, мабуть,
не дуже яскраво
горів.
Чую
Чую, земле, твоє дихання,
Розумію твій тихий сум
Я закоханий палко, без міри…
Кожну хвилю у кожну днину
Гріє душу твоє ім’я,
Ненаглядна, горда, єдина,
Україно моя.
Грудочка землі
З нею я ділити завжди буду
Радощі, турботи і жалі,
Бо у мене стукотить у грудях
Грудочка любимої землі.
Українська мелодія
Довго тужить сумна бандура
Про діла у старій сивині,
І якусь невідому зажуру
Навіває та пісня мені.
Русь
Коли була Європа в забутті
Та істина у вогнищах палала,
Антична мудрість гордо оживала
В твоїм, о Русь, допитливім житті.
Пісня
Що ярами глибокими, степом та лісами
Йшли козаки проти хана, блискали списами.
Гей, іржали ситі коні, вороні й булані,
Майоріли короговки у густім тумані.
Я так люблю твої суворі чари…
Моя вкраїнська мово солов’їна —
Джерельний струмінь свіжої води.
Я не бував за синіми морями…
Чужих країв ніколи я не бачив,
Принад не знаю їхніх і окрас.
Та вірю серцем, щирим і гарячим, —
Земля найкраща все-таки у нас!