обиватель Archives » Василь Симоненко

Видно, скоро зійду з роздоріжжя
На легеньку протоптану путь.

Їй-право, не страшно вмерти,
А страшно мертвому жить.

Чому ви лише повторяєте?
Де ваші власні думки?

Жаль зализаних вас і приручених,
З мозком куплених за капрон…

Дерев’яний мій ідоле, це ж задля кого
Ти дугою зробився тепер?

Безпечний дурнику. Живи собі на втіху,
Не знай ні горя, ні страшного лиха
Думки носить у черепі тугому.

І тільки той, хто чхає на погоду,
Той, хто не служить череву в догоду,
Зуміє правді й розуму служить.