народ Archives » Сторінка 2 з 3 » Василь Симоненко

Сини! Сини! Барометри кирпаті
Людського спокою і завтрашнього дня!
Ми перед вами разом винуваті,
Що на планеті бійки і гризня.

Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!

Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.

Та право материнства —
За тобою!
І син в колисці пісню наслуха.

Ні перед ким не станеш спину гнути,
Не віддасися ворогу в ясу,
Якщо ти зміг, товаришу, збагнути
Свого народу велич і красу.

Нові покоління, як обнова,
В лоні сповиваються твоїм.
І дідівська гордовита мова
Служить вірно і слухняно їм.

я для тебе горів,
український народе,
тільки, мабуть,
не дуже яскраво
горів.

Народе мій!
Титане непоборний,
що небо підпирає голубе!
Твій гордий подвиг
не принизять жорна —
вони лиш возвеличують тебе.

І тепер мудреці-дипломати
Будуть спільно шукати згод,
Резолюції довгі приймати
І морочить нещасний народ.

Тепер патриціїв нема,
Лишилися одні плебеї.

Треба навчитись Вітчизну любить,
Хай чи багата, чи вбога,
Віри в душі не мутить ні на мить
В світлу народну дорогу.