епіграми Archives » Василь Симоненко

Гоголь не знав,
що таке перегній,
в руках не тримав мотиги.

Іржавіє в сонці ніж,
Протуберанець росте, мов дичка.
Сонце — кавун: ти його ріж,
А з нього тече водичка.

Яка ти в біса мені опора?
Які в тебе, Йване, чини?
Ходить досада моя прозора,
Стукає в душу твою:
— Одчини!

Відпроваджуйте тих у міліцію,
Хто віршів не читає моїх!

Я вийшов з комбайном на лан, Посіяв буряк і гичку — Стояв там Франко і Галан, А я поміж них……

Я їхав. Я йшов. Потім рачки ліз. Мене це пекло і мучило. А потім до дядька скочив на віз: —…

Не треба отак — аби стук та грюк! До слави — сила клієнтів. Наприклад, Мені заявив Тендюк: — На Землі…

Усе на світі бути може, І в Сома буде немовля, Очима буде на Миколу схоже, А іншим всім — на…

Та в віршах, шановний друже,
Будь схожим завжди на себе.

Якщо думки — це рання сивина,
То, видно, ти повік не посивієш!